Літературне читання

                  25 травня    понеділок
  Сьогодні будемо читати текст "Велосипед" на с.131 збірника "Сонячні вітрила".Після читання дайте відповіді на запитання підручника




         27 травня   середа
Сьогодні познайомимось із твором Інни Волоскевич " Про Хлопчика, який не вмів робити нічого корисного".
-Чи бува не схожий герой твору на когось із вас?
-Про яких тварин згадує автор у тексті?
-Який за жанром цей твір? Поясніть свою думку.
  За обсягом текст великий, то поділіть його умовно на кілька частин і придумайте назви до них.А щоб  себе не перевантажувати, то працюйте над цим текстом у середу .








 18 травня  понеділок
У нас нова тема.Дивимось відеоурок і виконуємо його завдання.(с.176 підручника)
https://www.youtube.com/watch?v=9d-7MliOxpw
  Домашнє завдання:с.176 намалюйте вітер,голосове повідомлення у вайбері: читання віршів.


                                20 травня   середа
Працюємо на відеоуроці:https://www.youtube.com/watch?v=JGuTPXDnG8c
     Бажаю успіхів!


                21 травня   четвер
Читаємо текст на сторінці 177-178 підручника.Дивимось відеоурок
https://www.youtube.com/watch?v=ZVqJ1fSADt0

Дайте відповіді на тести:
1.Який урок проводили на дворі:
а) математику   б)  природознавство    в)малювання
2.Хто уявляв себе космонавтом:
а) Борис   б)Вітя   в) Сергійко
3.Хто вирішив ліпити Чебурашку:
а)Світлана   б)Оля   в) Вітя
4.Хто писав на снігу:
а) вчителька   б) Оля   в)Вітя
5.Яке дерево нагадувало оленя:
а)каштан   б)береза   в) горіх
6.Яку пташку побачили діти:
а) ворону   б) горобця    в) сороку
     Бажаю успіхів!


        22 травня   п'ятниця
Працюємо на сторінці179 підручника
https://www.youtube.com/watch?v=6dAPGJFUgvo






 14 травня  четвер
  Сьогодні ми прочитаємо твір " Казка про друга"Подивіться урок
https://www.youtube.com/watch?v=mXa-6wPWk04
 Не забудьте прочитати на завтра І частину твору на с.166-168




                        15 травня  п'ятниця
       Ви прочитали дома І частину твору М Чумарної " Казка про друга".Тепер читаємо твір далі на с.168-170
     Знайдіть у тексті роздуми хлопчика,перешліть мені у вайбер голосове повідомлення з вашим читанням.Дайте відповіді на запитання підручника.








   4 травня понеділок
  Сьогодні маємо змогу підготуватись до контрольної роботи з літературного читання, яку я вам надрукую завтра, 5 травня. Нагадую, що не всі здали техніку читання за 30 квітня.Прошу доздати.
  Прочитайте самостійно невеликий твір видатного В.О Сухомлинського "Не загубив, а знайшов" на с.159-160 підручника з  літературного читання і дайте відповіді на запитання після прочитання твору.
-Скільки років було хлопчикові?
-Яке завдання дав йому батько?
-Чи добре виконував батьківське доручення син?
-Який збиток зробив хлопчик?
-Чи сварив його батько?

5 травня   понеділок

Конрольна робота з літературного читання

4 клас

1.    Прочитай уважно текст.

ДВІ БІЛОЧКИ

УКРАЇНСЬКА НАРОДНА КАЗКА

Жили в густому лісі дві білочки. Однаково гарні, пухнасті, прудкі. Тільки не однакової вдачі. Бо одна з них увесь день трудилася: збирала горішки, гриби, жолуді і все складала у своєму дуплі.

А друга була зовсім недбайлива. Цілими днями тільки їй роботи, що стрибати, лякати пташок у гніздах або сидіти без діла й свистати на весь ліс. А схоче попоїсти – не журиться. Тож влітку всюди їжі повно! То горіх, то жолудь, то шишки. Поїсть, що є, – та й знову скаче весела, сита.

Тим часом перша білочка наносила собі в дупло харчів. І вже заздалегідь устелила свою хатинку мохом і сухим листям, щоб було тепло та м’яко взимку. Гарна була господиня.

Так пройшло літо, в одної білочки – у праці й клопотах, а в другої – в іграх.

Минула дощова осінь. Прийшла холодна зима. У лісі стало сумно й пусто: ні листячка, ні грибів, ні горішків. Тільки мороз і вітер, що снігами мете.

Сидить в тепленькому дуплі працьовита білочка й гадки про біду не має. Все літо працювала, щоб зимою спокійно відпочити. І м’яко їй, і тепло, і з’їсти є що.

Та не так жилося лінивій білочці. У її дуплі харчів на зиму нема, ані одного горішка! Тільки холодний вітер по хатині свище, гуляє.

Сидить бідна білочка голодна, змерзла, в клубочок звилася. Кинеться по лісі туди, сюди, нічого нема – усе замерзло. Хоч умирай з холоду та голоду!

Аж згадала нещасна білка свою старанну, роботящу сусідку та й думає: «Піду я до неї. Може, допоможе, у неї гори припасів».

Іде вона до сусідки та несміло стукає в двері. Відчинила дбайлива білка двері, як поглянула на нещасну, худющу сусідку, то відразу все зрозуміла. – Прошу, сідай, саме на обід потрапила! Чим хата багата... От зігрійся трохи в моху, а я приготую тобі горішків і жолудів... На, їж на здоров’ячко. Та й разом зі мною живи.

Засоромлена білка почала говорити:

– Але ж я не заслужила на таку доброту. Я ціле літо гуляла.

– Нічого, – каже друга, – тепер ти також будеш дбати так, як я. Ти ж зрозуміла тепер, що без праці нема добра! Будемо разом працювати і разом жити.

І відтоді жили білочки разом. А ліниву білку біда і нужда навчила працювати. Найближчого літа вона стала старанною і принесла великі припаси харчів до спільної хати.                                                                                                       (368 слів)

2.    Виконай завдання.

1. Чим обидві білочки були схожі?

А) вони були ледачі, недбайливі й безтурботні.

Б) вони були дбайливі, працьовиті й старанні.

В) вони були гарні, пухнасті й прудкі.

2. Що схвалюється у творі?

А) працьовитість і дбайливість   

Б) спритність і сміливість   

В) доброта й чесність

3. Визнач головну думку твору.

А) Не тяжка робота, коли до неї охота.

Б) Як робити дружно, не буде сутужно.

В) Тяжко тому жити, хто не хоче робити.

4. Як називається невеликий, найчастіше віршований твір повчального змісту?

А) байка        

Б) вірш          

В) скоромовка

5. Віднови послідовність пунктів плану відповідно до змісту твору. Простав цифри в порожні клітинки.

o Розваги лінивої білочки.

o Жили дві білочки в густому лісі.

o Клопоти дбайливої білочки.

o Без праці нема добра.

o Допомога дбайливої білочки.

6. Запропонуй свій заголовок до цього твору. Обґрунтуй свою відповідь.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

           Бажаю успіхів!

       6 травня  середа
    Дякую за роботу!Всі вчасно прислали відповіді на запитання, контрольну роботу виконали старанно, оцінки свої знаєте, помилки також.
    Сьогодні пишете контрольну роботу з української мови.
    Бажаю успіхів!


            8 травня п'ятниця
У нас залишилась ще одна не вивчена напам'ять поезія.Тому пропоную вивчити вірш нашої землячки- Ганни Чубач "Найрідніші голоси".Ми приурочимо його Святу Матері, яке будемо відзначати у другу неділю травня місяця-10 травня.
   Не забудьте привітати ваших любих матусеньок, а також бабусів- матерів ваших татка і мами.
   Цей вірш ви знайдете на сторінці 175 вашого підручника з літературного читання.А розкажете його мені напам'ять у вайбері у четвер,14 травня ( 11 травня- вихідний за 9 Травня)








 27 квітня   понеділок
    Сьогодні у нас перевірка навички читання мовчки.Нагадую, що ви читаєте текст один раз очима, не промовляючи слова і склади навіть пошепки.В цьому допомагають вам ваші батьки, здійснюючи контроль.Потім ви даєте відповіді на запитання після тексту.
   Дуже сподіваюсь на вашу академічну доброчесність.Бажаю успіхів у виконанні цієї роботи.

Тема: Контрольна робота №6. Навички читання мовчки (письмово).

Прочитайте текст та виконайте завдання.

Зелені сліди

Жив у глухій тайзі маленький звірок Бурундучок. В нього і нірка була під старим вивертнем.

Усе б нічого, та кривдили маленького Бурундучка. То Ведмідь з’їсть його запаси, то голодна Рись розриє нірку, а одного разу він ледве врятувався від хижої Куниці.

 Терпів Бурундук і надумав поселитися високо в горах. Там хоч і лісу не має, зате кривдників менше.

Вирив під скелею нірку – спробуй тепер його дістати. Наносив м’якого моху і сухої травиці – тепло буде взимку.

Дім готовий, тепер можна  і відпочити. Та не такий Бурундук, не любить байдикувати. Завжди заклопотаний, за те такими запасами, як у нього,  не всякий може похвалитися.

Побіг Бурундук униз, під гору. Знайшов старого кедра, на ньому шишки висять. Крупні, смолисті. Вибрався Бурундук на дерево, налущив горіхів, сховав їх у защічні мішечки, поторкав лапками, - нікуди вже класти, повні. Пострибав на гору. Ох, важко з такою ношею! Стукнув лапками по круглих щічках – вискочило два горішки. Закопав їх у землю і пострибав далі. Ой, все ж таки важкувато!  Знову стукнув по щічках – вискочило два горішки. Приховав і ті. І стриб, стриб – заспішив на гору по камінню.

Поки здолав гору – лише три горішки залишилось у мішечках. Заховав їх у нірці і знову помчав униз.

Ось так наносив Бурундук у гори і кедрових горіхів, і соснового насіння, і ягід, і грибів.

Немало і небагато минуло часу.

Прилетіла якось пташка Кедрівка в гори. Бачить – то тут, то там зелені грудочки до каміння притулилися. Придивилася: а  то сосонки і кедрики! Ростуть купками по-двоє, по-троє. І рівнесенькою доріжкою тягнуться в гори, ніби чиїсь сліди.

Полетіла Кедрівка вгору по цих слідах до скелі. Під скелею Бурундук сидить стовпчиком, на сонечку гріється.

- Агов, Бурундуче, чи не знаєш, хто тут ходив-бродив? – спитала Кедрівка.

- Крім мене, тут ніхто не ходив, - відповів Бурундук.

А Кедрівка того ж дня рознесла новину по всій тайзі.

Відтоді не насмілювались кривдити Бурундука.

(За А. Сахаровим)

(303 сл.)

Завдання

1       1. Де знаходилась нірка Бурундучка?

А) під старим деревом

Б) під старим вивертнем

В) під величезним каменем

2. Хто кривдив маленького Бурундучка?

А) Ведмідь, вовк, куниця

Б) Вовк, рись, куниця

В) Ведмідь, рись, куниця

3. Де хотів поселитися Бурундук?

А) високо на дереві

Б) високо в горах

В) поблизу річки

4. Де вирив нірку Бурундук?

А) під скелею

Б) під дерево

В) під пнем

5. З якого дерева Бурундук спочатку наносив запасів?

____________________________________________________

6. Чи важко було носити Бурундуку носити запаси на гору? Як ви думаєте чому?________________________________________

7. Яка пташка прилетіла якось в гори?__________________

8. Що сталося з тими запасами, які Бурундук закопував по дорозі на гору до нірки?____________________________________________________

9. Чи сподобалось вам оповідання? Відповідь обґрунтуйте._____________________________________________

 

              29 квітня  середа
Діти!
Пригадайте вірш М.Сингаївського"Дощ із краплі починається" на с.184 підручника з літературного читання.На канікулах ви його вивчали напам'ять.Сьогодні повторіть  і розкажіть мені виразно, записавши у вайбері.

        Бажаю успіхів!




          30 квітня  четвер

Сьогодні у нас перевірка навичок читання 

вголос.Батьки на годинннику засікають час

- 1 хвилину, а ви читаєте текст.Потім рахуєте

кількість прочитаних за цей час слів і скидаєте

мені у вайбер.  

ЛЕГЕНДА ПРО АЇР (ТАТАРСЬКЕ ЗІЛЛЯ)

Було це давно, ще за часів татарської навали. Біля одного селища під лісом било джерело з цілющою водою. Перехожі тамували спрагу, решта води в Дніпро-ріку спливала.

Дбали люди про джерело. А воно, кажуть, навіть говорити вміло людською мовою. Замулять його весняні або дощові води, засиплють глиною чи камінням, джерело й заговорить до перехожого чоловіка:

— Змилуйся, добра людино, вичисти мене.

І перехожі прислухалися до його голосу. Спускали в джерелі воду, чистили дно і стіни від намулу. І знову пили цілющу воду.

І було так доти, доки хмари татар і турків не насунули на Україну.

Ото прийде, було, татарин до джерела, припаде до води цілющої спраглими вустами. А джерело йому мову відбирало або голову корчило, а то й дух запирало.

Тоді й почали татари якесь коріння з собою возити, що аїром у них називалося. Нібито те коріння водойми очищає. Де розкидають його, воно зеленню проростає. Уважали, то лиш у тих місцях, де аїр виростав, можна воду пити і коней напувати, не ризикуючи нічим.

Накидали того коріння і довкола джерела з цілющою водою.

Минув час. Тікали татарські орди різними дорогами на південь, порятунку шукали. І знову не обминули того джерела, бо довелося вибиратися тією самою дорогою.

Нагнувся котрийсь татарин до джерела водиці напитися. А воно йому:

— Не напою тебе, вороже клятий, бо багато лиха ти мені й народові нашому заподіяв.

І розлилося на всі чотири сторони, утворивши грузьке болото. І чим далі тягайся до води татари, тим далі вело їх джерело у трясовиння. Засмоктала їх багнюка. Тож і назвали тоді люди ту зелену й пахучу рослину татарським зіллям. Так вона називається й донині.

(264 слова)

Запитання:

1. Що знаходилось біля лісу?

2. Чому люди дбали про джерело?

3. Як зустрічало джерело татар?

4. Для чого татари привозили з собою коріння аїру?

5. Що сказало джерело татаринові, який хотів води напитися?

6. Чим стало джерело?

                      Бажаю успіхів!

   23 квітня  четвер
  Продовжуємо вивчати творчість М.Слабошпицького.На минулому уроці ми читали його твір    " Мій друг лелека" і давали відповіді на тести. 
Найкраще справилися з тестовими завданнями Ісаков Діма,Жлобніцький Максим, Штупун Міша,Ходик Ілля.
Вони склали тести з першого разу без помилок.
Моя порада усім: тексти читати дуже уважно, вміти переказувати, тоді і відповідь на тести буде правильною.
   Хвилинка -цікавинка

.
-Як називають цього птаха і різних областях України?
-Які легенди існують про лелек?
-Які народні прикмети пов'язані з цими птахами?

Відгадай, хто це?

1. Довгі ноги, довгий ніс,                    

По болоту ходить скрізь.

Ноги, як лопати.

Хату поверх хати має,

Рахунок жабам знає.

2. Майстер цей з’явився рано,

На даху помудрував.

І без цегли, і без крана

Дім собі побудував.

3. Летить птах через дах,

Сів на воротях у червоних чоботях.

4. Довгі ноги, шия – пробі!

В довгім дзьобі – змія в дзьобі.

Хто це?

Глянь, до нас,

                      хоч дальня путь,

бусол з Африки прибув.

Йде бузько – чалап –чалап:

спритно ловить дзьобом жаб.

Чорногуз летить на став, –

може, рибний день настав?

Бусень діточкам обід

носить у гніздо, як слід.

Наш лелека у блакить,

в теплий вирій відлетить.

                         Міхал Навка

 

Лелека – символ України, оберіг родинного затишку, добробуту та злагоди.

Скоромовка

      Летіла лелека, заклекотіла до лелеченят.

          Лелека білий – живий символ України

З особливою симпатією ставляться в народі до лелеки, який є своєрідним оберегом України. По різному називають цього птаха у різних регіонах України: лелека, бузьок, чорногуз, бусол, веселик, боцян, гайстер.

Це великий птах розміром від 80 до 100 см довжиною. розмахом крил 200 - 220 см та вагою до 4,5 кг.

Забарвлення пір’я біле за винятком махових пір’їн на крилах, які  мають чорне забарвлення. Коли крила птаха складені, то махові пір’їни покривають задню частину тіла, звідки і походить назва – чорногуз. Дзьоб та ноги чорногуза червонясті та довгі.

Голос слабкий. Птахи спілкуються клацанням дзьоба.

Лелеки харчуються переважно дрібними тваринами – дощовими черв’яками, комахами, жабами, мишами, рибами та іноді падаллю.

А чи відомо тобі?

* Величезне гніздо лелеки будують протягом декілька днів, а добудовують щорічно.

* Гніздо будується з товстих гілок і вистилається різними матеріалами: ганчірками. клаптями паперу і навіть вкраденою з мотузки білизною.

* Самка відкладає 3 – 6 білих яєць вагою до 100 г, а висиджують їх по черзі самка і самець 30 – 32 дні.

*Пташенята народжуються сліпими, але вже через кілька годин очі в них відкриваються. З першого дня пташенята їдять самостійно.

* Новонароджені чорногузи вдягнені у ніжний сірувато – білий пух, дзьоб у них темний, ніжки жовто-рожеві. Лише через 10 днів виростає чорне пір’ячко.

* Середня тривалість життя лелеки 8 – 9 років.

* Є прикмета: якщо на хаті звів гніздо лелека – в хаті поселилося щастя.

До господарів цієї хати сусіди ставилися з повагою.

Легенди про лелеку

  1.  Колись давно люди знайшли лелеку з поламаними крилами. Вилікували вони птаха, і він так звик до людей, що залишився жити з ними. І хоча зовсім вже одужав. але літати не міг.

   Якось на селі трапилася велика пожежа. Лелека врятував від вогню малих дітей господаря, обпік свої довгі ноги, забруднив сажею крила.

   Ось тому лелека має червоний ніс, довгі червоні ноги і чорні кінцівки крил.

 

 2.  В сиву давнину бог Перун відправив людину на землю. дав їй лантух, наказавши, щоб віднесла далеко в ліс. Та боронь Боже розв’язати лантух! Не можна було навіть зазирнути в нього.Та не була б людина людиною,якби не поцікавилася, що ж у тому лантусі є. На півдорозі чоловік зупинився, розшморгнув зав’язку і з лантуха навсібіч повистрибували жаби, вужі, гадюки, миші й розповзлися довкола. Кинувся бідолаха ловити їх, та де там! І тоді розгніваний Перун наказав: «Я перетворю тебе на птаха і будеш ним доти, доки не повизбируєш гаддя, яке випустив на волю».Отак, начебто, людина в подобі бусла й досі ходить по наших полях та болотах, виловлює зміїне кодло.

3. Давно це було, коли на українську землю нападали орди кочівників. Налетять, підпалять хати, заберуть у полон жінок. А малюків на згарищах залишали. Це побачили лелеки. Стукотом дзьобів вони кликали козаків на допомогу. Козаки були далеко, не почули. Тоді птахи підхопили на крила малят, піднялися  високо над землею. Почули своїх дітей козаки і кинулися на ворогів. Лелеки кружляли, вказуючи дорогу.

   З того часу лелекам в Україні завжди раді.

Народне повір’я

Зруйнуєш буслове гніздо – згорить хата.

Прикмети про погоду, пов’язані з білим лелекою

* Рано прилетів  - буде тепле літо.

* Лелека починає непокоїтися – на погану погоду.

* Активно тріщить увечері дзьобом – завтра буде сонячний день.

* Стоїть на одній нозі – значить треба чекати похолодання.

* Якщо не відлітає далеко від гнізда, а тримається поблизу – на непогоду.

* Коли птах погожого дня тримається сухого місця, то й наступний буде сонячним.

* Перед тим, як здійметься вітер, лелеки довго кружляють біля своїх гнізд.

* Якщо  лелеки не поспішають у вирій, зима буде без морозів.

* Лелеки рано відлітають – чекай суворої зими.

     

                 

                                                                                                                                                   

1.  Улюбленим птахом в Україні є лелека. Його назвали на честь божества добра і кохання - Леля. Говорили колись, що Лель живе у душі доброї людини, а лелека мостить гніздо на подвір’ї доброї людини.

2. Лелеки прилетіли, на крилах від сонця принесли весну. Де живе лелека – там щастя живе, бо лелека – сонячний птах. Він зустрічає сонце вранці й проводжає його на спочинок увечері. На зорі лелеки піднімаються з гнізда й злітають високо в небо. Там радісно клекочуть – вітають сонце.

     А ввечері стоять над гніздом і дивляться на захід. То вони думають, скільки ще днів ходитиме сонце так високо й коли почне опускатися.

3.  Лелеки – це дивні красені. Вони давно подружилися з людиною. Ці птахи влаштовують свої великі гнізда з паличок і гілок просто на даху сільської хати. В гнізді лелеки буває троє – п’ятеро лелеченят. Батьки піклуються про своїх пташенят, приносять їм їжу – жаб, комах,мишей, ящірок.

    Лелеки – безголосі птахи. «Розмовляють» вони один з одним, клацаючи дзьобами.

    У народі вважають, що лелеки приносять щастя.

( За Г. Лазько) 

4. Ще з давнини існує повір’я про священність лелеки. В Україні існує кілька синонімів його назви: чорногуз, гайстер, бусел. Вбивство цього птаха прирівнювалось до вбивства людини. Є прикмета, якщо на хаті звив гніздо лелека – в хаті поселилося щастя. До господарів цієї хати сусіди ставилися з повагою. З прильотом лелек можна було починати сівбу. Якщо лелеки довго не відлітають у вирій, то зима має бути теплою. А якщо поспішають відлетіти. то – на холодну зиму.

5. Весну в наші краї приносять лелеки. Ще приморозки сковують ночами калюжі дзвінким льодком, а вдень сонячне проміння швидко розтоплює його, на болотах походжають довгоногі лелеки.

    Прилітають ці красиві птахи кожної весни в село Миколаївку. Повернулись з вирію, а селитись ніде. Зникли солом’яні стріхи. Тоді одна лелеча сім’я вимостила гніздо на телеграфному стовпі. Але домівка друзів заважала зв’язку.

    Довелося людям закопати поряд дерев’яний стовп із дротяним кошиком зверху.

    Лелеки зрозуміли людей.

  Ви уважно все прочитали.Попробуйте переказати одну із легенд, а тести я дам на наступному уроці, бо у вас сьогодні контрольний диктант з української мови, не хочу вас навантажувати.
                   Гарного дня!

                                                24 квітня   п'ятниця

Cьогодні прочитаємо оповідання М.Слабошпицького "Лелеча весна"

            Лелеча весна
Найбільше Данилко любить ту пору,коли небо рясно вкривається пташиними зграями.Як стануть крихкими льоди,
як зажебонять струмки, як задзвонить у ринвах, знає Данилко: уже скоро вертатимуться з вирію птахи.
А цього разу він і не помітив, як все сталося. Здається, ще вчора повисло над землею німе й морозне, геть безхмарне небо. І на ньому – ніде нічого. Ніякої весни не видно було. А тут раптом десь вона взялася. От чудеса!
На чорному гіллі з'явилися маленькі бруньки. І коли це вони там узялися?
Струмки не бігли, бо зима була безсніжна. Тільки морозами тріщала. Ось тому Данилко й не побачив, коли вона минула.
А ті звуки, які він почув, були пташиними голосами з неба. Данилко підняв очі до гори й загледів, що там усе всіяне птахами. Крильми, як прапорцями, вимахують і щось вигукують, вигукують.. Мабуть, раді, що повернулися додому з далеких країв.
Тато казав, що їм у теплих краях добре, але вдома ще краще. Якби не холодна зима, то звідси вони нікуди не летіли б. Не кидали б напризволяще гнізда. Повертаєшся з теплих країв, а його вже хтось зайняв… Хіба такого не буває?
Буває. Ще як буває. Данилко не раз чув такі розповіді. Птахам після важкої дороги відпочити у гніздах треба, а їм доводиться воювати з нахабою, що захопив чуже гніздо.
Данилко довго стояв і дивився в небо, яке здавалось пташиним морем. Бо в ньому повсюди хлюпали крила. І не тільки він один стояв задивлений у ту живу височінь. Багато людей зупинилося й завмерло.
Коло Данилко прийшов додому ,то побачив у дворі тата й маму. Вони загукали йому:
-А в нас новина!
І він одразу ж побачив: лелеки. Як два літаки над аеродромом,кружляли вони над подвір'ям, тільки жовті дзьоби поблискували. Потім лелеки плавно опустилися на гніздо й радісно заклекотіли.-Нарешті вони прилетіли, - сказав Данилко. –Без них так нудно!
А й справді, - погодилася мама. – Без них наче чогось не вистачає у дворі- Оце вже нарешті весна, - промовив тато. – Лелеча весна.
-Ага, лелеча весна, - повторив Данилко.
Йому сподобалися такі слова. Бо він дуже любить і весну, і лелек…
Дайте відповіді на тести:
1.Яку пору року найбільше любить Данилко:
а)літо    б) весну   в) осінь;
2)Що чулося з неба:
а)пташині голоси;
б)гуркіт грому;
в) шум мотору літака.
3.Які розповіді не раз чув Данилко:
а)про вірність лелек;
б)про захоплення чужих гнізд;
в) про руйнування гнізд.
4.Яку новину почув Данилко:
а) про приліт птахів;
б)про весняні приморозки;
в) про повернення зими.
5.Що сказав тато:
а) що вже весна;   б) що пора садити город;   в)що гримить.
6.Як назвав весну Данилко:
а) весна лелек;
б) лелеча весна;
в) весняні лелеки. 
       Гарного дня!





    Середа 22 квітня
На уроці літературного читання розпочнемо вивчати творчість сучасного українського письменника Михайла Слабошпицького.
https://www.youtube.com/watch?v=mBvV2JC2kBM
 -В якому році народився Михайло Федотович?
-Яку назву має його рідне село?
-Де навчався майбутній письменник?
-Ким він працював?
-Хто його діти?
-Які відомі твори цього автора?
До вашої уваги дуже гарний твір Михайла Федотовича Слабошпицького.Уважно прочитайте його і готуйтесь давати відповіді на запитання тестів.

Мій друг лелека

Слабошпицький Михайло

Ми з татом ловили рибу і варили при березі юшку.

Трохи далі від берега струнко стояв у воді очерет.

У казанку вже почало закипати, з пари й диму чулося тихе булькання.

І тут до нас прийшов лелека з перебитим крилом.

Невідомо, хто його скалічив,— хіба мало є на світі жорстоких людей, які убивають птахів і звірів, бо ніяк не хочуть повірити, що то — наші друзі

Лелека спинився за кілька кроків од нас і жадібно дивився на казанок.

— Він голодний,— сказав тато.

У відрі в нас було ще чимало риби. Я вибрав кілька дрібніших і кинув лелеці. Він одним хапом проковтнув кожну і знову дивився на казанок.

— Можна, я ще йому дам? — запитав я.

— Звичайно, міг би й не питати.

Лелека з'їв ще кілька рибинок. А потім підійшов ближче, і я побачив, що йому з рани сочиться кров.

Я ступив до нього, але він одразу ж одстрибнув.

Ось так налякали його злі люди. Він тепер не хотів нікому вірити.

Доки ми їли юшку, лелека так і стояв на тому ж місці. Сторожко пас очима кожен наш рух.

Я знову кинув йому риби. Цього разу він їв уже повільніше. І зовсім спокійно дивився на мене. Мабуть, уже не чекав ніякої неприємної несподіванки.

Ми стали збиратися додому.

— Ходімо з нами,— сказав я лелеці, хоч зовсім не сподівався, що він погодиться на цю пропозицію.

Але сталося диво: лелека слухняно пішов за нами.

Він ішов за кілька кроків позаду. Спинялися ми — спинявся і він. Намагався втягнути голову в плечі і розгублено хитав довгим дзьобом. Мовби казав: "Я вже вам зовсім вірю, але ще трохи сумніваюся..."

Ми рушали, рушав і він.

Зайшли до двору й лишили хвіртку відчиненою.

Лелека довго стояв у хвіртці й повільно водив очима то на вікна хати, то на повітку, то на льох Мабуть, йому хотілося зайти, але він усе ще вагався.

Вулицею прогула машина, й він ускочив до двору.

Стояв тепер біля криниці й не зважувався рушити далі.

Я обійшов лелеку й зачинив хвіртку. Він стрепенувся, змахнув одним крилом, щоб утекти. Але так і лишився на місці

Тільки голосний стогін вирвався з широко розтуленого дзьоба.

Лелека ще раз оглянувся на зачинену хвіртку й журно зітхнув.

— Не бійся нас,— лагідно сказав я,— ми нічого поганого тобі не зробимо.

Він з надією подивився мені в очі і, мабуть, побачив, що я кажу правду.

Лелека вже не втікав. Дався перебинтувати крило. Терпів, хоч і постогнував, як заливали йодом рану.

...Жив у нашому дворі до самої осені Вже й злітати почав на хату, на повітку. Анітрохи не боявся, коли я його гладив, брав їжу з рук.

А коли повищали небеса й зацвіли пташиними зграями, він дедалі частіше дивився вгору, мовби когось там виглядав.

— Залишайся в нас назавжди,— казав я йому.— Ти ж бачиш, тобі тут добре.

Але він заперечливо хитав довгим дзьобом.

Я зрозумів: лелека від нас піде.

Якось над нашою хатою пролітав гурт лелек. Від них на землю падав незримий клекіт. Вони дивилися вниз, начеб теж когось виглядали.

Мій лелека прощально глянув на мене, змахнув обома крильми й важко здійнявся над хатою, над садом, а далі — ще вищае.

Він летів услід зграї.

Такі у них закони.

Чи наздожене, бо ж крило йому ще болить?..

Взимку я навіть почав забувати лелеку. А навесні, радий, що почалося тепло, зовсім забув його.

І раптом одного дня, коли все небо над селом засіялося пташиними голосами, з синьої високості впали на хату двоє лелек.

Вони приязно заклекотали до мене.

А я дивився на гостей і намагався впізнати: може, один із них — то мій друг.

І здалося, що впізнав.

Та й чому б це ні з сього ні з того вони до нас прилетіли?

Адже на нашій хаті лелеки ніколи раніше не жили.

А вони вже заходилися носити всяке галуззя й мостити собі гніздо..

Тести ( виконати за гіперпосиланням):

https://vseosvita.ua/test/start/zzd787

Взято тут.

                     Понеділок  13 квітня

                        Дорогі діти!
Дуже дякую вам за гарну роботу над тестами.Знайте, що оцінки, які ви отримуєте з предметів, переносяться до класного журналу і на їх основі будуть поставлені семестрові.Тому старайтесь, ви працюєте самі для себе.
   Сьогодні ми розпочинаємо вивчати творчість нашого славетного земляка- письменника Михайла Михайловича Коцюбинського.Подивіться уважно відео про його біографію і дайте відповіді на запитання.

https://www.youtube.com/watch?v=TJxGXcioiyY

1.В якому році і де народився М.М. Коцюбинський:
а) 17 вересня 1864 року у Вінниці;
б) 17 серпня 1864 року у Чернігові;
в) 17 вересня 1964 року у Києві.

2.Ким працював батько письменника:
а) писарем;
б) дрібним службовцем;
в) актором.

3.Чому М.Коцюбинський проживав на острові Капрі:
а) любив подорожувати;
б) лікувався від астми і туберкульозу;
в) там проживали його родичі.

4.Скільки мов знав Михайло Михайлович:
а) 9   б) 2   в)  7;

5.Ким працював письменник:
а) лікарем;
б) учителем;
в) службовцем.

6.Коли помер і де похований М.М.Коцюбинський:
а) 25 квітня 1913 року в Чернігові;
б) 25 вересня 1913 року і Вінниці;
в) 13 квітня 1925 року у Чернігові.
   До вашої уваги твір М.М.Коцюбинського "Харитя".

Харитя

В печі палав вогонь і червоним язиком лизав челюсті. В маленькій хаті було поночі, по кутках стояли діди. На постелі лежала слаба жінка й стогнала. Се Харитина мати. Шість тижнів поминуло, як помер її чоловік, батько Харитин, і відтоді бідна удова тужить та слабує, а оце вже другий день, як зовсім злягла. Злягла саме в жнива, в гарячий час, коли всі, хто вміє жати, подались на ниву збирати на зиму хліб. І вдовине жито поспіло, та нема кому його жати: сиплеться стигле зерно на землю, а вдова лежить недужа: тяжка слабість спутала руки й ноги, прикувала до постелі... Лежить бідна мати Харитина та б'ється з думами...

Рипнули двері.

– То ти, Харитю? – почувся млявий голос слабої.

– Я, мамо!

З дверей виткнулось спершу відро, до половини виповнене водою, далі русява головка дівчинина, нахилена набік до відра, а далі права рука, піднята трохи догори. В хату увійшла Харитя і поставила коло печі відро. Їй було вісім років. Десь дуже важким видалось Хариті те відро з водою, бо, поставивши його на землю, хвилинку стояла нерухомо, спершись на припічок і важко дихаючи. Ліва рука від незвичайної ваги зомліла, і Харитя не могла її зігнути. Але се було одну хвилину. В другій – метнулась Харитя до мисника, легесенько, мов кізка, стрибнула на лаву, зняла з полиці горщик і поставила його коло відра.

– Що ти робиш, доню? – поспитала мати.

– Вечерю варитиму, мамо.

Слаба тільки зітхнула.

А Харитя й справді заходилася коло вечері. Змила в мисчині жменьку пшона, вкинула щіпку солі та зо дві чи зо три картоплини, налила в горщик води і приставила його до вогню. Любо було глянути на її дрібненькі, запечені на сонці рученята, що жваво бігали від одної роботи до другої. Великі сиві очі з-під довгих чорних вій дивилися пильно й розумно. Смугляве личенько розчервонілося, повні вуста розтулилися, – вся увага її була звернена на роботу. Вона забула навіть і за нові червоні кісники, що двічі обмотували її русяву, аж білу, головку. Кісники ті були її радість, її гордощі. Оце третій день, як хрещена мати подарувала їй ті кісники, а Харитя й досі не натішиться ними.

Мати стиха застогнала.

Харитя стрепенулась і підбігла до ліжка.

– Чого ви, матінко? Може, водиці холодної? Що у вас болить? – ластівкою припадала вона коло недужої.

– Ох, дитино моя люба! Все в мене болить: руки болять, ноги болять, голови не зведу. От, може, вмру, на кого ж я тебе лишу, сиротину нещасну?.. Хто тебе догляне, вигодує?

Харитя почула, що її маленьке серце заболіло, наче хто здавив його в жмені; сльози затремтіли на її довгих віях. Вона припала матері до рук і почала їх цілувати.

– Що ми робитимемо, доню? От довелось мені злягти саме в жнива... Хліб стоїть у полі невижатий, осипається... І вже не знаю, як мені, бідній, недужій, запобігти лихові... Як не зберемо хліба – загинемо з голоду зимою!.. Ох, боже мій, боже!

– Не журіться, мамо! Не плачте! Адже ж бог добрий, мамо! Бог поможе вам одужати, поможе вам хліб зібрати... Правда, мамо?.. Правда?..

Дайте відповіді на запитання (усно):

-Хто стогнав на ліжку?

- Де був батько дівчинки?

-Чому журилась бідна мати?

-Скільки років було Хариті?

-Що варила дівчинка на вечерю?

- Чи любила вона свою маму?

    Бажаю успіхів!

           Середа  15 квітня

   Продовжуємо вивчати твір М.М.Коцюбинського   " Харитя".

ІІ

Поки Харитя говорила ті слова, в біленькій головці її промайнула думка: як то нема кому жати? А вона що ж робитиме? Ще торік ходила вона з мамою на ниву, бачила, як мати жне, ба, сама брала серп і жала! Адже ж вона багато б нажала, якби мати не сварила за скалічений палець! Але торік вона була ще маленька, маленькими рученятами не могла вдержати серпа, а тепер вона вже виросла, набралася сили і руки побільшали. Харитя глянула на свої руки. Адже сими рученятами вона принесла з річки піввідра води, хоч яке воно важке, те відро! Завтра, коли розвидниться, встане Харитя, нагодує маму (коли б ще схотіли їсти, а то відколи слабі – саму воду п'ють), візьме серп і піде в поле. А вже як буде жати! І не розігнеться! І уявилась Хариті вижата нива, а на їй стоять полукіпки і блищать проти сонця, як золоті. І сама Харитя стоїть на полі, дивиться на свою працю і думає, як би звезти хліб у стодолу. От що вона зробить: піде до хрещеного батька, обійме його рученьками за шию і скаже: "Тату мій любий та милий! Я вже вам бавитиму маленького Андрійка, буду йому за няньку, тільки звезіть наш хліб та складіть у стодолу!" Він добрий, батько хрещений, він її послухає, звезе хліб. А як же зрадіє мати, коли Харитя прийде до неї й скаже: "А бачте, матусю кохана, а я ж вам не казала, що бог поможе нам зібрати хліб? Увесь хліб у стодолі!" Мати з радощів вичуняє, пригорне доню до серця, поцілує, і знову житимуть вони веселі та щасливі і не згинуть зимою з голоду...

В печі щось бухнуло, засичало. То збігав куліш. Мерщій кинулась Харитя до печі, одставила горщик, доглянула страву й насипала в полив'яну миску гарячого кулішу. Мати виїла ложок зо дві та й поклала ложку. Страва здалась їй несмачною, противною. Харитя їла чи не їла, швиденько помила посуд, поскладала його на мисник, засунула сінешні двері і стала навколішки перед образами молитися богу. Вона складала ручки, хрестилась, зітхала та здіймала очі догори і дивилась пильно на образ, де був намальований бог-отець. Вона вірила, що господь любить дітей і не дасть їх на поталу. Адже недурно тримає він у руці золоте яблучко з хрестиком: певне, він дасть те яблучко добрій, слухняній дитині. І Харитя своїм дитячим лепетом прохала у бога здоров'я слабій матусі, а собі сили вижати ниву. Ся думка не давала їй спокою, їй хотілося швидше діждатися ранку. "Ляжу зараз спати, щоб завтра раніше прокинутися",– подумала Харитя й, поставивши коло мами воду на ніч, лягла на лаву.

Але сон не зліплював їй очей, він десь утік з цієї хати, бо й недужа мати не спала й стогнала. Повний місяць дивився у вікно і на комині намалював також вікно з ясними шибками та чорними рамами. Харитя поглядала в той куток, де лежав серп, і думала свою думу. А надворі так місячно, ясно, хоч голки збирай. Харитя сіла на лаві і глянула у вікно. В імлистій далині, осяяні срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці. Високі чорні тополі, як військо, стояли рядами край дороги. Синє небо всипане було зорями. Зорі тихо тремтіли... "А що, якби тепер вийти на ниву? Е, ні, страшно, вовк вибіжить з лісу, русалки залоскочуть, страхи повилазять з пшениці..." І Хариті справді стало страшно, вона знов поклалася на лаві і одвернулась од вікна.

– Чому ти не спиш, доню? – питає мати.

– Так... я зараз спатиму, мамо!

Мати стогне, а Харитю живий жаль бере за серце. Бідні мама! Все болить у них. Коли б той добрий бог послав їм полегкість! Аж ось трохи згодом і слаба мати, і копи на полі, і русалки, і вовк, і ясне вікно на комині змішуються в якійсь кумедній плутанині. Сон, влетівши до хати, бере Харитю під своє крило. Срібний промінь місячний тихо сяє на білій головці дівчинки, всміхається до нових червоних кісників, гуляє по смуглявому видочку та по білих дрібненьких зубках, що виглядають з-за розтулених повних уст.

Харитя спить солодким сном.

Дайте відповіді на запитання  тестів:

1.Хто буде жати пшеницю:

а)хвора мати;

б) маленька Харитя;

в)хресна мама Хариті.

2.Що попросить хресного тата дівчинка:

а)привезти з поля вижатий хліб;

б)дати Хариті поїсти;

в)вилікувати хвору матір.

3.Що просила у Бога Харитя:

а)здоров'я хворій матері;

б)собі обновки

в)гарної погоди.

4.Чому не спала дівчинка:

а)милувалась зорями;

б)мати стогнала;

в)гавкали собаки.

5.Яка думка промайнула у дівчинки:

а)втекти з дому до хресного тата;

б)податись у найми;

в)піти жати пшеницю вночі.

6.Хто взяв під своє крило Харитю:

а) біла лебідка;

б) небесна хмаринка;

в) сон.

Бажаю успіхів!

Четвер 16 квітня

III

Рано встало золоте сонечко. Рано, разом з сонцем, прокинулась і Харитя. Хутенько зварила куліш, нагодувала маму, сьорбнула й сама кілька ложок. Упоравшись, зняла серп з полиці, поклала в торбинку хліба та цибулі і зав'язалась рябенькою хусточкою. Далі поцілувала маму й каже:

– Піду я, мамо, на вулицю до дівчат, побавлюся трохи.

– Іди, доню, та не барись..

Іде Харитя селом, і якось їй чудно. Ніколи не ходила вона сама так далеко від хати. От вже й крайню хату минула, вийшла на поле й стала, задивившись в далечінь на чудовий краєвид. І справді було гарно на ниві, несказанно гарно! Погідне блакитне небо дихало на землю теплом. Половіли жита й вилискувались на сонці. Червоніло ціле море колосків пшениці. Долиною повилась річечка, наче хто кинув нову синю стрічку на зелену траву. А за річкою, попід кучерявим зеленим лісом, вся гора вкрита розкішними килимами ярини. Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь, широко стелеться килим ясно-зелоного вівса, далі, наче риза рути, темніє просо. Межи зеленими килимами біліє гречка, наче хто розіслав великі шматки полотна білити на сонці. В долині, край лісу, висить синя імла. І над усім тим розкинулось погідне блакитне небо, лунає в повітрі весела пісня жайворонкова. Віють з поля чудові пахощі од нестиглого зерна і польових квіток. І добре Хариті на ниві, і страшно. Стала вона й не знає, чи йти далі, чи вертатися. Але виткнулась десь далеко з жита червона хустка жіноча, і Харитя згадала і хвору маму, і чого прийшла. Вона подалася стежкою межи жита. Як тільки Харитя увійшла межи жита, гарний краєвид зник. Босі ноженята ступали по втоптаній стежці, над головою, межи колосками, як биндочка, синіло небо, а з обох боків, як стіни, стояло жито й шелестіло вусатим колоссям. Харитя опинилась наче на дні в морі. В житі синіли волошки та сокирки, білів зіркатий ромен, червоніла квітка польового маку. Польова повитиця полізла догори по стеблині жита і розтулила свої білі делікатні квіточки. Харитя мимохідь зривала дорогою квіточки та йшла все далі. Аж ось і їх нива. Вона добре знає свою ниву, ось і рівчак той, що промила весняна вода. Харитя поклала торбинку, взяла в руки серп і почала жати. Тихо навкруги. Тільки цвіркун цвіркоче в житі, шелестить сухий колос та інколи запідпадьомкає перепелиця. Жне Харитя, але якось недобре йде робота. Довге стебло путається, великий серп не слухається в маленькій руці, колосся лоскоче спітніле личенько... Аж ось щось наче впекло Харитю 'в палець. Вона вихопила руку й побачила на пальці кров. Серп випав Хариті з рук, лице скривилося з болю, на очі набігли сльози, і Харитя от-от заплакала б гірко, коли б не нагадала про свою бідну маму. Швиденько обтерла вона кров з пальчика спідничкою, затерла врізане місце землею і почала жати. Стерня коле босі ноги, аж на плач збирається Хариті, піт великими краплями падає на землю, а бідна дівчинка жне та й жне.

Якось обернулась Харитя назад, щоб покласти нажату жміньку, глянула навкруги – і страх обхопив її. Адже вона одна на ниві! Ану, який страх вискочить із жита й задушить її! Раптом – фуррр!.. Перепелиця пурхнула перед самою Харитею і, тріпочучи короткими крилами, ледве перенесла на кілька ступнів своє тяжке, сите тіло. Серце закалатало Хариті в грудях з переляку; далі наче спинилось, і Харитя скаменіла на місці. Однією рукою стиснула жміньку жита, другою – серп. Лице пополотніло. Здорові сиві очі з жахом дивилися в жито. За хвилинку Харитя трохи відійшла. Серце знов застукало в грудях. Харитя наважилась тікати.

Стежкою наближались дві молодиці. Харитя постерегла їх, знов нагадала недужу, бідну маму і, схиливши русяву головку, взялась до роботи. Вона мусить вижатії жито! Вона мусить потішити свою добру нещасну маму!

Молодиці наблизилися до Хариті, впізнали її і глянули одна на одну.

– Ти що тут робиш, Харитю? – спитали разом. Харитя здригнулась, підвела очі на молодиць і засоромилась.

– Жну... мати слабі лежать... нема кому хліб вижати... з голоду згинемо зимою... В голосі її тремтіли сльози. Молодиці знов глянули одна на одну.

– Бідна ж ти, дитино, бідна!..

Враз Харитя почула, що сльози душать її. Зразу якось дуже жаль стало їй слабої матері, дуже заболів той пальчик, що втяла серпом, заболіли ноги, наколені стернею, згадався переляк недавній,– сльози, мов град, посипалися на землю, і Харитя, голосно хлипаючи, заридала.
Молодиці кинулися до неї.

– Що з тобою, дитино? Не плач, перепілочко! Мати твоя, дасть бог, одужає, а жито ми вижнемо, не дамо вам згинути з голоду. Ну, не плач же, квіточко!

Молодиці взяли на руки бідну Харитю, цілували, потішали.

– Ходімо зараз до матері, хай вона втішиться, що має таку добру дитину...

Молодиці взяли за руки Харитю і подались стежкою назад у село. Харитя йшла і тихо хлипала.

IV Незабаром Харитина мати одужала. Молодиці вижали удовине жито, хрещений батько Харитин звіз хліб у стодолу, і сироти вже не боялися голодної смерті. Мати цілувала та пестила свою добру дитину, а Харитя щебетала: – Хіба я не казала вам, матінко, що добрий бог дасть вам здоров'я і поможе зібрати хліб? Хіба не на моє вийшло?..

Дайте відповіді на тести:

1.Що сказала Харитя мамі:

а)що йде в поле жати;

б) що піде гратися з дітьми;

в) що принесе води з річки.

2.Що зробила дівчинка,врізавши палець:

а)жала далі, присипавши рану землею;

б)втекла до матері;

в)пішла до лікаря.

3.Хто помітив Харитю на полі:

а)хресний тато;

б)хвора мати;

в) дві молодиці.

4.Хто вижав поле з пшеницею:

а)дві молодиці;

б) мати з донькою;

в) сама Харитя.

5.Чим допоміг родині хресний тато:

а)привіз з поля снопи;

б)купив матері ліки;

в)взяв Харитю до себе.

6.Як мати віддячила своїй донечці:

а) накупила їй солодощів; 

б) цілувала і пестила її;

в) повезла її у місто.

                         17  квітня

Сьогодні Страстна п'ятниця - найсумніший для всіх християн день.На горі Голгофі розіп'яли Спасителя людства-Ісуса Христа.Він помер за наші гріхи, тим самим врятувавши нас.А через три дні воскрес і ми святкуємо Великдень-Пасху.

Прочитайте оповідання

НАЙКРАЩА ПИСАНКА

Великоднє оповідання

У сінях стояла велика миска із яєчками.

- Нас усіх з'їдять люди,- басом сказало найбільше яєчко.

- І це добре,- обізвалися інші,- люди матимуть із нас користь.

- Але я все-таки найкраще з-поміж вас, бо я - найбільше! - не вгавало велике яєчко.

Найменше яєчко лежало у мисці поруч із своїми братами і мовчки прислу­халося до розмови.

- А тебе, найменше,- знову обізвалося басом найбільше яєчко,- тебе ніхто і їсти не захоче, бо ти таке маленьке!..

Маленьке яєчко дуже шкодувало, що не виросло більше. Але що воно мало робити?

Раптом всі замовкли. У сінях почулися кроки. "Візьмемо їх на писанки, адже вже Великдень наближається",- промовив жіночий голос. Господиня взяла миску і перенесла її в кімнату, де було багато світла. Найбільше яєчко відразу ж виставило свій бочок напоказ, дивіться, мовляв, яке я гарне!

Мати і донька почали малювати писанки. Незабаром майже всі яєчка стали писанками. Залишилося тільки найменше яєчко. В цей час прийшов батько із праці. Він похвалив писанки.

- А чому ніхто з вас не розмалював цього яєчка? - запитав батько.

- Бо воно дуже маленьке, якесь непоказне. Як хочеш - повечеряй ним зараз.

- Ні, ні,- відповів батько.- Я зроблю із нього писанку, і ми всіх їх посвятимо в церкві.

Найменше яєчко дуже зраділо, коли відчуло, що і його розмальовують!

"Дивіться, дивіться! - заговорили між собою писанки.- От вам і маленьке яєчко! Яке ж воно чудове!"

Коли у церкві посвятили писанки, до господарів підійшов один пан із міста. Він попрохав продати йому кілька писанок до музею. І він вибрав лише одне... найменшеньке, бо воно було найкраще розмальоване!

Прийшовши додому, господарі розговілися писанками, а найменше яєчко - чудова писанка - живе й тепер у музеї великого міста. Люди оглядають ту прегарну працю і говорять: "Яка ж чудова українська писанка!"

Леонід Полтава

Я вітаю вас зі  святом Пасхи, зичу здоров'я,Божого благословіння, достатку в кожну родину.

Ваше завдання - намалювати гарні писанки, бо ця чудова традиція існує тільки в Україні.

Взято тут.

8 квітня    середа
Продовжуємо читати твір про Мері Поппінс на с.100-103
   Допишіть пропущені пункти плану до тексту
1. Дорогою по імбирні пряники.
2.
3.
4.
5.
6.Таємниця золотих зірок.
Більше про Мері Поппінс- чудову няню, ви можете дізнатися з відео за цією адресою
https://www.youtube.com/watch?v=9N9l-VLqqAQ
           
                Бажаю успіхів!
  
             9   квітня     четвер
  Сьогодні читаємо казку шведської письменниці Туве Янсон "Країна Мумі-тролів.Комета прилітає"
Виразно прочитайте  І частину твору на сторінці 103-105 або прослухайте відеозапис цієї казки.Можете слухати і одночасно слідкувати у збірнику " Сонячні вітрила". 
https://www.youtube.com/watch?v=T-9j0rcm7i4

                            Дайте відповіді на тести:
1.Хто такий Чмих:
а) крихітне звірятко;
б) пухнасте пташеня;
в) сіреньке зайченя;
2.Як Чмих помітив нову стежину:
а) поклав дві палички навхрест;
б) насипав гірку піску;
в) виклав стрічку камінчиками.
3.Де жили Мумі-тролі:
а) у рожевому будиночку;
б) у блакитному будиночку;
в) у гнізді птохів.
4.Хто збирав їжу до кошика:
а) Чмих;
б) Мумі-троль;
в) мама.
5.Як ішли дорогою друзі:
а) попереду Чмих;
б) позаду Мумі-троль;
в) пліч-о-пліч.
6.Що було за зеленим лісом:
а) поле;
б) море;
в) річка.
             Бажаю успіхів!

                              10 квітня  п'ятниця
   Ви прочитали І частину казки про Мумі-троля.Сьогодні продовжуємо читати ІІ частину цієї казки на с.106-109 і даємо відповіді на тести:
1.Хто пірнув у море:
а)Чмих;
б) Мумі-троль;
в) золота рибка.
2.Ким мріяв стати Мумі-троль:
а) шукачем перлів;
б) рятівником потопаючих;
в) капітаном корабля.
3.Кого помітив Чмих на скелі:
а) маленького цуцика;
б) маленького кошенятка;
в) великого орла.
4.Що помітив Чмих на скелі:
а) справжню печеру;
б) велику гадюку;
в) гніздо орла.
5.За ким полював Мумі-троль:
а) за акулою;
б) за перлами;
в) за дельфінами.
6.Де друзі зберігатимуть перли:
а) у печері;
б) у лісі;
в) на дереві.
                     Бажаю успіхів!
Якщо казка сподобалась, можеш прослухати її аудіозапис
https://www.youtube.com/watch?v=R7QTIs_iXmM